Писанкарство

Пи́санка — яйце, декороване традиційними символами, які пишуться за допомогою воску й барвників.

Писанка в Україні була і залишається тісно пов’язаною з релігійними обрядами, а саме з освячуванням писанок на Великодень, тому в радянський період писанкарство тривалий час було під фактичною забороною. Існування цього виду мистецтва замовчувалося, воно стиралося з народної пам’яті. У центральних і східних областях України це ледь не призвело до знищення писанкарства. У час, коли в Україні традиція була під загрозою знищення, писанка розвивалася в Канаді і США. Видавалися фотоальбоми, випускалися поштові марки, під впливом активної пропаганди писанкарства з боку українських емігрантів цим мистецтвом захопилися також американці не українського походження. Писанки з різних регіонів України відрізняються різноманіттям візерунків та кольорів. Найскладнішим вважається розпис з Гуцульщини. У цьому регіоні візерунки є дуже деталізовані, а лінії – дуже тонкі. На Київщині, Тернопільщині, Закарпатті навпаки, малюнок є крупним та займає більшість простору писанки.

Відокремлюють чотири види розписування яєць ‒ крапанка, дряпанка, крашанка та писанка.

Технологія крапанки є найпростішою серед усіх писанок. Віск накрапують на яйце. Коли він застигає, яйце занурюють у фарбу. Як тільки вона висохне, яйце нагрівають, розплавлений віск обтирають. Так, на кольоровому виробі залишаються світлі крапки.

Дряпанка є досить складним видом. На пофарбованій поверхні яйця видряпуються лінії, які утворюють малюнок. Робота є досить кропіткою, адже яєчна шкарлупа – це крихкий матеріал.

Крашанка, на відміну від інших способів, не потребує використання воску і писачка. За цією технологією яйце просто занурюють у фарбу. Найчастіше її виготовляють з лушпиння цибулі, з якого утворюється жовтогарячий колір. З буряку – рожевий, з ягід чорниці – світло-синій; з листя берези, квітки календули – жовтий, з кропиви – зелений, з кори дуба чи оболонки волоських горіхів – чорний, а з пелюсток темної мальви – фіолетовий.

Щороку в українських містах відбуваються фестивалі писанок, де майстри діляться досвідом та проводять майстер-класи. У центрі міста встановлюють кількаметрові розписані яйця.

Культура писанкарства вражає своє самобутністю. У народі кажуть: “Світ існує доти, поки живе писанка”. Тож давайте продовжувати тисячолітні традиції наших предків і не забувати, наскільки багатою є українська культура.